Міністр Гриневич, мабуть, вже сто разів пожаліла, що призначила свого давнього партнера по «розпилу» грантових грошей Ковтунця першим заступником

Невидимий фронт чиновника Ковтунця

Можливо, фронтів у першого заступника міністра освіти і більше. Завищена самооцінка спонукає його вважати себе розумнішим за інших, вроджена мізантропія – поводиться надто незалежно, а прижимистість – перебирати на себе ширший, ніж визначено штатним розписом, функціонал.

Ковтунец скандал Гриневич реформа МОН 1

Перший, видимий фронт – чиновницький.  Лілія Гриневич, мабуть, вже сто разів пожаліла, що призначила свого давнього партнера по «розпилу» грантових грошей Володимира Ковтунця першим заступником. Хотіла додати йому статусності перед пенсією, а пригріла монстра і забезпечила собі головну біль на тривалий термін.

На цьому фронті Ковтунець підтвердив свій імідж майстра інтриги і неперевершеного нероби. Найперше він максимально відхрестився від управлінської вертикалі міністерства. Він позиціонує себе не першим заступником міністра, який мав би за своїми посадовими обов’язками  забезпечити максимально комфортну діяльність Міністра як політичної фігури, яка відповідальна за стратегію розвитку освіти, за ключові реформи. Взяти на себе питання організаційні, документообіг, контроль та інші речі, які невидимі для людського ока, але без яких діяльність центральної галузевої структури неможлива.

Натомість він «випав» зі структури. Він займається питаннями своєї власної розкрутки. Це набуло таких потворних форм, що Ковтунець став ізгоєм серед простих працівників міністерства освіти. Його доручення виконують через силу, а приймальню обходять через інші поверхи.

Ковтунець настільки зайнятий власною персоною, що своєю поведінкою розвалює управлінську команду міністерства. Інші заступники також починають з нього брати приклад. Результат – єдина керівна команда у міністерстві на сьогодні відсутня. Навіть не зважаючи на те, що всі ключові посади обіймають вихідці з фонду «Відродження».

Вилучає з документообігу документи, в яких є хоча б найменший натяк на користь, порушуючи одночасно при цьому низку законів України. Він може не відповісти, притримати звернення на своєму робочому столі, не підписати вчасно відповідь. В такий спосіб сигналізує прохачам, щоб йшли «вирішувати питання» особисто до нього.

Увесь негатив від діяльності Ковтунця – на Міністра. Вона відповідає за все. Вона хоче здихатися від того, кого сама привела за руку. Він  явно неготовий визнати вищість харизми керівника-жінки.

Йому шукають роботу, але мало хто хоче його прийняти в колектив, бо знають, що почне копати на кожного зсередини, що водилося за ним у всіх без винятку місцях роботи. Може, заслужена пенсія стане для нього найкращим варіантом. Нехай би гриз себе на самоті.

Але якщо перший заступник міністра освіти практично не займається своїми безпосередніми обов’язками, то на що цей чиновник витрачає чиновницький час, на що тратяться гроші платників податків?

Найперше В.Ковтунець «в поті чола» читає лекції в кількох університетах, наприклад в приватному університеті «Національній академії управління». Небагато, всього 6500 гривень за 2016 рік https://declarations.com.ua/declaration/nacp_a821f3c2-f548-4b14-93f3-dad9999676a7 та 10340 гривень у 2015 році  https://declarations.com.ua/declaration/nacp_2d10b4e6-c9af-43b5-95d3-5d28625cf1aa.

Але якщо врахувати, що жодного разу студенти не бачили його за кафедрою, то 17 тисяч гривень приватний заклад заплатив винятково за лояльність.

У приватному закладі університеті «Крок» Володимир Віталійович теж читає лекції. Мабуть. Його «послуги» в цьому університеті вартують також небагато – 5642 гривні у 2015 році.

Не здивуємося, якщо пан Ковтунець у своїй щорічній декларації за 2017 рік вкаже «підробіточок» у ще одному-двох університетах. Так, «для разнообразія». Почекаємо.

Не забуває В.Ковтунець отримувати виплати за сумісництвом у «рідному» інституті Вищої освіти Академії педагогічних наук України. За два роки він отримав 118556 гривень (2105) та 62360 гривень (2016). Усього Володимир Віталійович «роздягнув» бюджетну галузеву академію на 180 916 грн. Перелік наукових здобутків В.Ковтунця не вражає. Може за щось інше платять?

Але рядок з декларацій пана Ковтунця «дохід від підприємницької діяльності» мав би зацікавити Національну агенція із запобігання корупції. За 2015 рік такий дохід першого заступника міністра склав 712 950 грн., а в 2016-му – 200 190 грн.

Звідки мільйон? Хто так щедро і за що доплачує «нещасному чиновникові»? Судячи з біографії, яка рясніє нечистоплотними історіями про привласнення грантових грошей, ця залежність міцно заволоділа паном Володимиром і не відпускає на новій посаді. Хоча ні декларації міністра Л.Гриневич, ні у заступника міністра П.Хобзея не вказані кошти від підприємницької діяльності. Тільки у О.Шарова, ветерана грантового руху, якісь нещасні 30 з гаком тисяч від ГОшки. https://declarations.com.ua/declaration/nacp_da9165be-3644-4da2-a360-e9a3442aff81

Судячи з відсутності серйозних наукових відкриттів у «педагогіці вищої освіти», викладених у наукових публікаціях пана Ковтунця, слід шукати його епохальні педагогічні наукові здвиги в іншому.

Наприклад, у кришуванні беззаконня в Національному авіаційному університеті. Отримав В.Ковтунець за призначення в.о. ректора В.Ісаєнка кругленьку суму. А тепер очікує завершення незаконного будівництва, де також отримає свої «законні» квадратні метри.

«Наслідив» В.В. у НАУ сильно. Кажуть, коли правоохоронці почали викликати на допити осіб, причетних до руйнування корпусу головного механіка, він навіть підписав гнівного листа, щоб слідчі не відволікали «людей, які задіяні у роботі приймальної комісії університету». Тільки яким чином пояснити роль господарських служб у роботі з абітурієнтами, пан Ковтунець через вроджену скромність не став.

Але обмежувати себе лише столицею не личить першому заступнику міністра освіти. До душі Володимиру Віталійовичу і університети рідної Рівненщини. Можна обкласти «послугами» університет імені С.Дем’янчука, який В.Ковтунець обіцяв закрити «в битность» свою народним депутатом, а тепер «за мзду» пропонує сприяти в ліцензіях. Навіть якщо і «дякувати» немає за що, бо все в порядку, то мимоволі задумаєшся.

І спробувати майстерно «розвести» ректорів Рівненського державного гуманітарного університету Р.Постоловського та Національного університету водного господарства та природокористування В.Мошинського на предмет «доручення міністра» обговорити об’єднання цих університетів.

Добре, що керівники знають провокатора як облупленого і зустрілися з Л.Гриневич, щоб обговорити питання напряму. Виявилося, що Лілія Михайлівна й гадки не мала про своє ж доручення.

А керівником об’єднаного закладу мав би стати не хто інший як Володимир Віталійович Ковтунець. Тільки от не реалізувалася афера. Скандал розгорівся грандіозний. Через що і прийняла остаточне рішення міністр шукати роботу своєму першому замові.

Без сумніву, Володимир Віталійович – талановитий чоловік. Але не вистачає офіційної зарплати першому заступникові міністра. От і придумує як покращити своє матеріальне становище. Не від бідності – від складу характеру.

Про невидимий фронт чиновника Ковтунця, впевнені, ми ще багато довідаємося. Проллється світло на все, чим у тиші свого кабінету займається цілий перший заступник керівника цілої галузі. Дуже хочеться, щоб це відбулося з відповідними правовими наслідками. Бо соромно має бути і тим, хто рекомендував «перевертня від освіти» на роботу, хто приймав, і хто до сьогодні спонсорує його діяльність за гроші українських та американських платників податків. Не реформи підтримуєте – цинічний обман.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*