Квіт на реформи так і не спромігся

 

 

«Роздвоєння» Міністра Квіта: на реформи так і не спромігся

квит-сергей

Повернемося думками у 2014 рік. На шпальтах №21 газети «Дзеркало тижня. Україна», який вийшов 13 червня 2014 року, читачі побачили розлоге інтерв’ю Міністра освіти і науки України Сергія Квіта, яке він дав кореспонденту цієї газети Оксані Онищенко.

Тоді майже чотири місяці пройшло з того часу, як Сергій Квіт на хвилі Майдану був призначений на таку високу посаду під гаслом проведення масштабних реформ в освіті. По тону розмови відчувалося, що він вже освоївся в міністерському кріслі, почуває себе достатньо розкуто та впевнено.

Адже перші і досить вдалі, на його думку, кроки на міністерській посаді вже зроблено: першим заступником Міністра призначена молода соратниця, засновник «Центру дослідження суспільства» Інна Совсун, а заступником Міністра – керівником апарату призначений бізнесмен Олег Дерев’янко.

Ну і що з того, що Совсун, навіть, не кандидат наук, що її ніхто не знає в системі освіти, що вона «плаває» з багатьох освітніх проблем? Ну і що з того, що Дерев’янко не має ані досвіду апаратної роботи, ані знання галузі освіти і ніколи в ній не працював, а перед цим програв на виборах київського мера? Ну і що з того, що в освітянському середовищі ці призначення були сприйняті як приниження освітян і викликали у них подив та обурення. Сергій Квіт, можливо, тоді вважав, що проковтнуть ці освітяни, нікуди не дінуться, не вперше. Проте склалося не так, як йому тоді гадалося. Але це буде пізніше.

До речі, через два роки перебування на посаді, Інна Совсун у своєму інтерв’ю засновниці інтернет-видання «Студвей» Тетяні Тереховій висловить свою дуже цікаву позицію щодо непотрібності у першого заступника Міністра наукового ступеня хоча б кандидата наук: «Зараз, перебуваючи на цій посаді, я точно знаю – ця робота настільки далека від наукової й дослідницької діяльності, наскільки це в принципі можливо. Тут важливо володіти комунікативними здібностями й уміти переконувати людей. Для цього не обов’язково мати науковий ступінь».

Ось так Інна Совсун, протеже Сергія Квіта, розуміє діяльність першого заступника Міністра, яка зводиться, за її словами, лише до володіння комунікативними здібностями та вміння переконувати людей. Якщо ж обов’язки першого заступника Міністра визначаються лише цими функціями та використанням адміністративного ресурсу, то можна погодитися з її твердженням, що для цього науковий ступінь дійсно не потрібен. Особливо, якщо так само вважає і сам Сергій Квіт. Але при цьому неминуче виникає питання: чи потрібна взагалі посада першого заступника Міністра з такими функціональними обов’язками?

Повернемося до інтерв’ю, яке Міністр Квіт дав О.Онищенко у червні 2014 року. Він тоді дійсно почував себе достатньо розкуто та впевнено і тому на пряме запитання О.Онищенко щодо необхідності реформування системи освіти: «Наважитеся змінити систему?», відповів: «Звичайно, наважуся. А що мені може завадити?».
Зазначимо, що в цьому інтерв’ю Міністра насторожувала певна легковажність у його твердженнях, у сприйнятті реальності. Відчувалося, що Міністр не зовсім «в темі». В очі «кидалася» фрагментарність у його міркуваннях щодо шляхів розвитку освіти.

Подальша ж діяльність Міністра Квіта показала, що його головною вадою, про яку він, скоріш за все і не здогадувався тоді, і не здогадується до цього часу, є відсутність у нього стратегічного бачення шляхів розвитку освіти та чіткої концепції проведення освітніх реформ, що викликано, в першу чергу, некомпетентністю його особисто та найближчого оточення.

Міністр Квіт так і не зрозумів за два роки, що реформи – це, в першу чергу, бачення того, куди треба йти, яка мета переслідується, що має бути в центрі реформ, чи є в суспільстві їх розуміння та підтримка? І лише після цього можна ставити питання, якими силами та засобами (фінансовими, матеріальними, кадровими) треба вирішувати визначені завдання. Тому він і тоді, у червні 2014 року, і зараз вважає, що все йде «за планом», правда, не зрозуміло, ким складеним.

Складається, навіть, враження, що,будучи за посадою Міністром освіти і науки України, Сергій Квіт, за своєю суттю, так і залишився Міністром Києво-Могилянської академії, здатним в умовах соціально-економічної кризи в країні обирати шляхи прийняття лише найпростіших рішень, які супроводжуються, до того ж, постійним порушенням ним чинного законодавства.

На запитання О.Онищенко: «Ви почали свою роботу на новій посаді з наказу «Про введення в дію Дорожньої карти розвитку української освіти». Чи задоволені тим, як виконуєте власноруч складену (і, до речі, погоджену зі студентами, що блокували приміщення МОН) дорожню карту?», Міністр бадьоро відповів: «Так, там практично все виконується. Були вимоги демократизації освіти, підзвітності, прозорості. Всі ці речі ввійшли в наш законопроект «Про вищу освіту».

Яка безвідповідальність та цинізм! Де ж воно виконується, пане Міністр? Хто, як не Міністр Квіт: не забезпечив розроблення та прийняття низки законів та підзаконних актів у сфері освіти, зокрема, «Концепцію розвитку освіти», Закон «Про освіту»; фактично паралізував імплементацію Закону України «Про вищу освіту», не організувавши розроблення близько 40 підзаконних нормативно-правових актів: «провалив» профінансовану в повному обсязі державну програму з виготовлення підручників для учнів 4 та 7 класів і яка буде доля підручників для учнів 5 та 8 класів у новому навчальному році; не забезпечив дійсної незалежності Українського Центру оцінювання якості освіти, внаслідок чого порушена карна справа і в якості кого проходить по цій справі він особисто; безпідставно, перевищуючи свої службові повноваження, відмінив результати виборів ректора відразу в декількох вищих навчальних закладах тільки тому, що йому не сподобалися переможці конкурсів на цю посаду; заблокував, порушуючи чинне законодавство, діяльність так необхідного системі вищої освіти України незалежного органу – Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, тільки тому, що до його складу були обрані «не ті», на його думку, люди; виявляє особисту нескромність та пряме порушення духу і букви Постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2014 р. № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету», що має ознаки корупційних дій, роз’їжджаючи на автомобілі престижного класу, який належить одному з університетів Києва; «випарував» дев’ять квартир з будинку, побудованого на території Києво-Могилянської академії і прийнятого до експлуатації; і, увага, при заповненні своєї декларації про доходи надав неповну інформацію про нерухоме майно і земельні ділянки, що для державного службовця є злочином. Напевно, були і є у Сергія Квіта причини для приховування свого майна. Слідство розбереться…

Міністр Квіт виявився неспроможним зробити, навіть, найпростіші справи. На запитання О.Онищенко: «Сергію Мироновичу, під час своєї першої прес-конференції на посаді Міністра Ви обіцяли зняти паркан навколо Міністерства. А він і досі на місці. Передумали?», Сергій Квіт, не моргнувши, відповів: «Ні. Обіцяв – значить, обов’язково зроблю. Тим більше що з таким самим проханням до мене зверталися й кияни». Як ми знаємо і бачимо, Квіт знімає цей паркан до цього часу, напевно, через його велику непідйомність.

Як сказав свого часу один з дослідників освітніх проблем у нашій державі, «у Квіта, куди не кинь, всюди клин!». Глибокий аналіз його діяльності здійснив державний діяч високого рівня – перший заступник Голови Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України Олександр Співаковський, який у своїй статті в газеті «Голос України» 5 лютого 2016 року (www.golos.com.ua/article/263944) розкрив причини чисельних невдач та провалів у сфері освітньої політики протягом усього післямайданного часу – хибна стратегія, помножена на поганий менеджмент. Неможна не погодитися з таким твердженням.

Якщо ж прийняти зроблений у цій статті висновок Олександра Співаковського, що Україна потребує іншої стратегії реформування освіти, а це – дійсно так, то з цього висновку випливає нагальна необхідність заміни і «провідника» хибної стратегії – Сергія Квіта.

Відомо, що українська освітянська громада, створюючи чи не головний фундамент нашої держави, живе важко: низька, нічим не виправдана, заробітна плата, «дамоклів меч» скорочення штатів, низький соціальний статус тощо. Тому будь-який промінь «світла в кінці тунелю» кожним освітянином сприймається як справжнє свято.
І вже точно у кожного освітянина, від викладача школи до професора університету, буде дійсно справжнє свято, коли Міністр Сергій Квіт піде ловити карасів біля свого маєтку на березі. Може хоча б у цьому «занятті» в нього буде успіх.

«Роздвоєння» Міністра Квіта: на реформи так і не спромігся

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*