«Залишкове» ставлення до освіти – шлях у нікуди

Українські можновладці ХХІ століття роль освіти і науки розуміють гірше, ніж давньоруські князі.

Щороку 24 травня в день вшанування пам’яті святих Кирила і Мефодія Україна відзначає День слов’янської писемності і культури. У ці ж дні в школах діти отримують атестати, завершивши навчальний рік. Це добра нагода згадати освітні традиції України і поставити оцінку нинішній державній політиці щодо освітньої сфери.

Фото: Георгий Эрман

Коли Європа вчилася в нас

Оволодіння писемністю стало загальнодержавною справою ще в часи Хрещення Русі – завдяки князю Володимиру. Розвивалися і школи, й індивідуальне навчання. Освітою було охоплено різні верстви населення, як чоловіків, так і жінок. Тому нерідко жінки з Русі, потрапивши до королівських дворів Європи, вражали своїми знаннями й культурним рівнем. Правління Ярослава Мудрого ознаменувалося розвитком бібліотек. І держава, і церква активно опікувалися просвітою народу.

Пізніше на цьому фундаменті виросли одні з перших європейських університетів. Це передусім Острозька академія, заснована в 1576 році, що мала великий вплив на розвиток освіти в Україні: за її зразком пізніше діяли братські школи у різних містах. Це і Києво-Могилянська академія, яка 1615 року виникла на базі міської братської школи і виховала в своїх стінах багатьох засновників наукових напрямків у різних вишах. Україна славилась освіченими людьми вже тоді, коли не всі королі в країнах Європи були грамотними.

Але чи розвивають традиції національної освіти нинішні політики? Чи розуміють вони зв’язок між освіченістю народу і розвитком держави? Доводиться визнати, що можновладці ХХІ століття роль освіти і науки розуміють гірше, ніж давньоруські князі!

Деградація освіти і науки

Від 1991 року кількість дитсадків в Україні зменшилась із 25 тисяч до 15 тисяч, кількість шкіл – з 23 тисяч до 17 тисяч. Урізати бюджет на освіту поривається кожен склад уряду, і деяким міністрам це справді вдається. То дітей 1-4 класів позбавляють безплатних сніданків. То проводять «оптимізацію» закладів, після якої сільські діти по дві години на автобусах добираються до школи. То закривають діючі вузи тоді, коли сусідня Польща запрошує нашу талановиту молодь на доступне навчання, з перспективною подальшого працевлаштування в цій країні.

Колосальний «відтік мізків» – і молоді, і зрілих науковців – зумовлений неграмотною державною політикою. Сьогодні зарплатня доктора наук в Україні складає близько 4000 гривень на місяць. Не дивно, що за 2015 рік з України виїхали більше тисячі науковців, серед яких близько 100 докторів наук і 500 кандидатів. Уряд це нічому не навчило, і він розпочав у 2016 році реформу наукової галузі зі скорочення фінансування наукових установ на майже 30%. Такі «реформи» мають стати табу для українських політиків. Чому?

Інтелект рухає економіку

Успішні держави на своєму прикладі доводять, що між освітою і економічним розвитком є безпосередній зв’язок. Там, де освічене населення і розвинута наука – з’являються винаходи та інновації, що роблять економіку більш ефективною і конкурентоздатною.

Що здатна наука зробити для економіки, видно на прикладі аграрної галузі. Встановлено, що завдяки селекції та насінництву в країнах Західної Європи врожайність окремих культур зросла на 45-50%. Завдяки застосуванню новостворених сортів і гібридів удвічі збільшився валовий збір зерна та іншої продукції в Канаді, США, Німеччині, Франції та інших розвинених країнах.

Позиції США як супердержави не в останню чергу зумовлені тим, що американський уряд скеровує на наукові розробки 2,7% бюджету країни, тобто понад $400 млрд. Це найвищий показник у світі. Далі йде Китай, що витрачає на ці потреби $338 млрд, Японія – $160 млрд, Німеччина – $70 млрд.

Експерти, вивчаючи статистику, помітили ще одну важливу тенденцію – рівень розвитку різних країн зазвичай пропорційний рівню зарплат, який отримують у них вчителі. До прикладу: найвищі зарплати освітян – у Люксембурзі ($99,9 тис. на рік), Німеччині ($65,8 тис.), Канаді ($63,5 тис.), Австралії ($56,3 тис.) та Нідерландах ($55,6 тис.). США, Данія та Норвегія теж входять у першу десятку. Усі ці держави – економічно успішні і комфортні для проживання.

Думка про те, що, економлячи на освіті й науці, можна отримати якісь вигоди для держави, є абсурдом. Цивілізований світ довів, що успіх країни починається з базової шкільної освіти, яка дає нове покоління фахівців. На цьому ґрунті виростають і нові покоління наукової еліти, що забезпечують державі конкурентоздатність і економічний поступ. Отож, ми мусимо змінити державну політику – замість нехтування освітою потрібна її активна підтримка.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*